Чи наші лікарі справді є найкращими у світі, у чому нас переконували протягом усього навчання? Чи ми маємо найголовнішу передумову появи таких фахівців: найкращу медичну освіту?

Днями у Сан Франциско завершилася відома щорічна конференція з патології хребта North American Spine Society. Єдиний висновок щодо участі української делегації: її там не було. Не дивина, але все одно виникає питання: “Чому?”. Чи Україна взагалі має якийсь зиск від американських конференцій? Якщо так, то що робити, аби наші дослідження були на них представлені?
Досвід пацієнта є тим показником, який часто ігнорується в нашій пост-радянській медичній системі. Ми зосереджені на “об’єктивних показниках захворюваності та смертності”, “охопленні диспансеризацією” та “відсотках вакцинації”, проте забуваємо про цей важливий аспект нашої діяльності. Наскільки комфортно пацієнти почуваються в наших лікарнях?