Добре відомо, що американська медицина є сучасною та високотехнологічною. Проте інший її аспект не є прикладом для інших: висока вартість послуг. У чому полягає причина, що економічний закон зниження цін в умовах вільного ринку не працює в американській охороні здоров’я?

Я не приховую, що є палким прихильником приватної практики та відкритих економічних відносин в медицині. Після одного з попередніх дописів з цієї теми читач дорікнув мені, що я хочу перенести негативний досвід Сполучених Штатів, найбагатшої країни з найнеефективнішою медициною, до бідної Україні. Погоджуся з ним у тому, що за всієї своєї просунутості американська медицина справді є неефективною та надто дорогою. Без сумнівів, наші реформатори мають враховувати і позитивний, і негативний досвід цієї країни.

Дозволю собі нагадати, що перевагою вільних економічних стосунків є створення конкурентного середовища, в якому клієнт може вільно обирати, в кого купувати послуги, базуючися на доступній інформації. За таких умов пацієнт може порівнювати якість лікування і ціни у різних лікарів та вільно обирати тих, хто відповідає його критеріям.

Дивно, але у Сполучених Штатах, найбільшій країні з вільною економікою, медицина не є втіленням цих принципів. Чому? Одним з важливих факторів є погана регуляція впливу страхових компаній, що парадоксально призводить до підвищення цін та часто зниження якості надання послуг. Американці загнали себе у пастку, надавши необмежений вплив страховникам.

Наведені тут приклади частково базуються на моєму особистому досвіді і частково — на спостереженнях Джонатана Буша, які він виклав у своїй новій книзі “Where does it hurt?”.

Звичайно, страхові компанії прагнуть збільшити свої доходи. Однак їхній необмежений вплив на систему охорони здоров’я призводить до негативних наслідків:
– на відміну від пацієнтів вони не зацікавлені у зниженні цін на послуги;
– вони вказують пацієнтам, до яких лікарів ті можуть звертатися;
– штучне ускладнення оплати праці лікарів призводить до збільшення паперової тяганини, непотрібних витрат часу та грошей.

1. Вплив на ціноутворення.
У США склалася парадоксальна ситуація, при якій пацієнт не є кінцевим замовником медичних послуг просто тому, що не він сплачує за них. Економічні відносини відбуваються між лікарнями та страховниками майже без участі пацієнта. Великою проблемою стає те, що і лікарні, і страховники не зацікавлені у зниженні цін. Це знищує одну з найбільших переваг вільного ринку: у конкурентній боротьбі перемагає той, хто знижує ціни. Це мені нагадує історію з РосУкрЕнерго, яка разом з Газпромом заробляла великі гроші, не враховуючи інтереси клієнта — України.

2. Відсутність вільного вибору.
Страхові компанії складають контракти з лікарями на вигідних для себе умовах та обирають тих, з ким співробітничати, не враховуючи інтересів пацієнтів. У підсумку вибір обмежується тими докторами, які мають контракт із страховником. Пацієнти мусять підкорятися їхній волі, або платити з власної кишені. Такий підхід порушує принцип вільного вибору, важливого для ринкових відносин.

3. Збільшення бюрократичного апарату.
Тепер найцікавіше. Зрозуміло, що ніхто не любить розлучатися з грошима. Так само і американські медичні страхові компанії: вони створюють безліч правил та виключень з них, аби уникнути оплати за надані послуги. Будь-яка помилка у документації або виконанння процедури у невідповідності до страхових інструкцій призводить до відмови у платежі. Для цих воєн за гроші наймаються армії клерків, головною метою яких є відмовити у сплаті. У відповідь лікарні наймають свої армії, що мусять перевіряти правильну документацію та воювати із страховими компаніями за кожен долар. У підсумку сотні тисяч людей, що працюють у медичній сфері, не мають жодного стосунку до лікувального процесу та займаються виключно пересуванням паперів у боротьбі за гроші.

Результатом цієї моделі є підвищення витрат на медицину, що у підсумку сягають 17% економіки Сполучених Штатів. У абсолютних цифрах це становить майже 3 трильйони доларів та поступається лише витратам на оборону.

Чи можливо уникнути такої ситуації? Напевно так, бо інші країни із страховою медициною не потрапляють у це хибне коло.

Яким є висновок з цієї історії для України? Ми маємо унікальний шанс побудувати медичну систему майже з нуля, маючи перед собою приклад інших країн. Тож, нам не треба вигадувати велосипед. Проте чужих помилок також треба остерігатися. Замість простого наслідування варто аналізувати, що пішло не так та намагатися цього уникнути.

Чи я вважаю, що медична страховка — це зле? Ні. Я не бачу їй жодних альтернатив. Але, створюючи свою систему медичного страхування, бажано, аби наші реформатори враховували негативний досвід інших країн, а законодавці знали, чого остерігатися.