Вся вага суспільного здоров’я часто лягає на плечі медицини. При цьому рідко хто згадує про свою персональну відповідальність за власне тіло. Чи мусить держава спонукати громадян до здорового способу життя та які можливості вона має для цього?

Звичайно більшість людей не замислюються про стан свого здоров’я. Замість овочів ми їмо чіпси та заїдаємо вермишеллю, палимо цигарки та ігноруємо фізичні вправи. Дивлячись у дзеркало, ми переконуємо себе, що кілька зайвих кілограмів — не проблема. Хронічні захворювання, ризик раку та смерть стосуються когось іншого. А якщо і мене, то у віддаленому майбутньому.

Середньостатистична людина починає замислюватися про своє здоров’я у трьох випадках:
– коли болить;
– коли постає страх смерті або каліцтва;
– коли доводиться сплачувати за лікування.

Відомо, що підвищення ціни на цигарки є найдієвішим способом зменшити кількість курців. Але як змусити людей контролювати свій тиск та рівень ліпідів? Як змусити занятися фізкультурою, знизити вагу та зробити вакцинацію від грипу? А тим більше, пройти мамографію та колоноскопію. Я впевнений у тому, що відповідю є платна медицина, бо вона надає додатковий важіль впливу на поведінку громадян.

Нам треба позбутися ілюзій та усвідомити, що ми не є раціональними істотами. Нашою поведінкою керують внутрішні бажання, прагнення комфорту, ленощі. Змінити свої звички на здорові вимагає неабияких зусиль, і зовнішня допомога у цьому може бути дуже доречною. Нам всім потрібен додатковий поштовх, аби почати рух у правильному напрямку. Якщо ви у цьому не переконані, раджу прочитати книгу нобелевського лауреата Денні Канемана Thinking, Fast and Slow.

Яким чином на наше здоров’я впливає безплатна медицина?
Уявімо на хвилину, що держава зобов’язалася безкоштовно забезпечити кожного автомобілем. І на додачу, ще взялася провадити безкоштовний ремонт, а за необхідності просто змінювати стару машину на нову. Не складно уявити, що жодна економіка світу не здатна забезпечити таку чудову ініціативу. Але найгіршим було б навіть інше: за можливості отримати річ безкоштовно, люди втратили б будь-яку відповідальність за утримання машини у належному стані. Чи наше тіло чимось відрізняється від безкоштовної машини? “Я користуюся ним, як схочу, не переймаюся його утриманням, а плату за ремонт покладаю на суспільство.”

Отже, яким чином може виглядати модель платної медицини, в якій відповідальність за здоров’я громадян покладається на них самих?
– По-перше, кожен має сплачувати медичну страховку, аби наочно бачити витрати на своє здоров’я.
– По-друге, ціна страховки мусить бути прив’язана до здорового способу життя.

Як приклад, клініка Клівленда видає своїм співробітникам крокоміри, та надає їм знижку на страховку за умови певної кількості кроків на день. Те саме можна робити і з іншими показниками здоров’я: відмова від паління, контроль кров’яного тиску, маси тіла, ліпідів та глюкози крові, вакцінації, профілактичних оглядів, включаючи такі неприємні, але важливі мамографію та колоноскопію дозволять зменшити витрати на страховку.

Отже, страховка є не просто способом фінансування, а і стимулом для здорового способу життя та переорієнтації медицини з лікувальної та профілактичну. При цій моделі у виграші залишаються і громадяни через покращення здоров’я, і держава, яка заощаджує у підсумку: колоноскопія і колектомія коштують дешевше, ніж хіміотерапія.

Звичайно, також необхідно проводити освітні заходи та пропаганду здорового способу життя. Проте неодноразово доведено, що будь-які знання працюють значно краще разом з фінансовими стимулами. Існує велика кількість інформації стосовно подібних впливів на поведінку людини. Можу порекомендувати дуже дотепну книгу з відділу економіки Чиказького університету Nudge та їхній безкоштовний веб сайт.