Коли вчора стояв у черзі в Subway за сендвичами, згадував відчуття щодо англійської в перші роки в Штатах. В ті далекі часи (вісім років) межею моїх сподівань та мірилом рівня англійської була покупка бутерброда. Річ у тім, що ти мусиш спочатку зрозуміти, що тебе питають, потім обрати кожен інгредієнт з доступних варіантів – хліб, м’ясо, сир, овочі – та правильно все замовити. Гідно пройти через таке випробування тоді для мене було найвіддаленішою мрією.

Тож, яких складностей перекладу варто очікувати при подорожі за кордон та як до них можна підготуватися?

Для “новоприбулого” існує дві проблеми: зрозуміти місцеву вимову та розібратися в контексті розмови. Не сильно вдаючись до лінгвістичного аналізу, розповім про свої спостереження та поясню, до чого варто готуватися.

Щодо вимови: мало хто в реальному житті розмовляє, як на CNN, а тим більше, на ВВС. Акцент може сильно залежати від частини країни, етнічної належності та рівня освіти. Скажімо, в Техасі здається, що звуків “і” та “й” не існує: ninety nine тут звучить як “наанті наан”, right – як “раат”.

На додачу до акценту люди ковтають частини слів або цілі слова у реченні. Частіше за все причиною є шаблони в щоденній комунікації. Як приклад, в магазині на касі вас загонять в глухий кут питанням “credit or debit?”, а потім доб’ють іншим: “paper of plastic?”. Звичайно, якщо ви виросли в Штатах, немає сенсу питати “Is this banking card debit of credit?”, але свіжо-прибулому українцю спочатку треба зрозуміти, що взагалі йдеться про банківську картку. Так само, що paper або plastic – це варіант пакету для продуктів. “*Зачекайте, ви даєте пакети безкоштовно?! Чи по десять центів за штуку?*”

Те саме стосується американського гумору – він не “тупий”, він просто стосується американського життя, не завжди зрозумілого іноземцям. Одного разу американські колеги організували похід всією лабораторію в Comedy Club, де якийсь хлопчина стоїть на сцені та посипає вас жартами. В той час, як американці “were laughing their pants off”, ми з японцями сиділи, пили пиво, дивилися одне на одного та тримали вимушену натягнуту посмішку, бо не могли зрозуміти анічогісеньки.

Тепер уявіть себе в лікарні. На додачу до газиліону акцентів та тригазиліону клінічних ситуацій доведеться розібратися з медичними скороченнями – акронімами. Так, існує окрема медична англійська, якою між собою розмовляють медики. Уявіть моє здивування, коли я почав резидентуру після двох років в лабораторії: “інша англійська?!”

Сhief: “R.T. needs to go to the OR ASAP. Get him preopped.”
Я: “Ah?”
Chief: “Ok, for dummies: make him NPO, get CBC, BMP, coags, UA, CXR, EKG.”
Я: “Ok, I got CXR and EKG. What was the rest?”

Тепер, пройшовши два роки науки та шість – роботи в клінічній частині лікарні, я розмовляю медичною англійською краще, ніж будь-якою іншою, та можу зібрати історію хвороби в латиноамериканця з бідного району. Це все – звичка та набір шаблонів.

Отже, постає питання: як до цього кошмару підготуватися? Не притендую на вичерпний список, але можливі варіанти такі:
– розмовляйте з іноземцями – будь-яка практика завжди є цінною;
– дивіться американські фільми без перекладу — вони там розмовляють вуличною мовою. Особливо рекомендую добре відомі медичні фільми: House, ER, Scrubs, Grey’s Anatomy. Звичайно, медичні аспекти далекі від реальності, проте вони там намагаються використовувати акроніми – можливо щось запам’ятаєте;
– раджу прочитати книгу О.Б. Тарнопольського та Н.К. Скляренко “Lifestyle Communicative Behavioral Patterns in the USA”. Вони описують всі ці елементарні життєві ситуації, знання яких врятує вас від ніяковіння при запитанні про “банківські картки”. Якщо не можете знайти в магазині, просто погугліть цю фразу – знайдете багато інформації в інтернеті.
– Перед початком резидентури встановіть на смартфон словник медичних скорочень. Я досі користуюся програмою для айфона MedAbbr.
– Прочитайте цей пост.

Сподіваюся, що ці поради хоча б трохи зменшать кількість моментів, які я називаю “Ah?!”.

—

Якщо вам подобаються мої дописи, підвишіться на розсилку блогу в правому верхньому кутку.