Багато хто не усвідомлює, що студенти мають унікальну можливість не лише подивитися на роботу американської медицини збоку, а і взяти безпосередню участь у діагностично-лікувальному процесі. Для цього в американських медичних школах існують так звані елективи для іноземних студентів (international visiting medical student).
Я знаю про цю систему, спостерігаючи за нею під час резидентури та завдяки персональному досвіду, коли у 2002 році я був серед тих щасливих українських студентів, що пройшли тримісячну ротацію в Школі медицини та стоматології Університету Рочестера в штаті Нью Йорк. Про свій досвід розповім через хвилину, а зараз — трохи про витоки самої системи ротації іноземних студентів.
Походить вона від звичайної для американських студентів практики проходити так звані елективи в інших медичних школах. Робиться це звичайно на початку останнього, четвертого, року навчання і має за мету підвищення шансів потрапити в резидентуру. Студент цілий місяць працює в лікувальній команді, про які я розповідав у попередньому дописи про американську медичну освіту. Вони намагаються показати свої знання та навички, сподобатися резидентам та аттендінґам та зрозуміти, чи їм самим там подобається.
Метою подібних ротацій для іноземних студентів є не резидентура, а можливість побачити зсередини іншу систему медицини та освіти. Протягом цього часу іноземці користуються всіма правами американських студентів: обстежують пацієнтів, допомагають під час операцій, документують в електронній історії хвороби та мають доступ до навчальних ресурсів. Головною перевагою стажування студентів у порівнянні з тими, хто вже має диплом є те, що їм не потріно складати всі американські ліцензійні іспити і поступати до резидентури або клінічної ординатури.
Не всі медичні школи надають можливість стажування іноземцям. Звичайно, основною вимогою є володіння англійською, що має бути підтверджено екзаменом TOEFL. Найчастіше ротації є платними, але трапляються і безкоштовні програми. Найкраща інформація, що я зміг знайти в інтернеті з цієї теми, є на сайті за цим посиланням.
—
Тепер про програму стажувань в Школі медицини та стоматології Університету Рочестера, в якій мені пощастило взяти участь у 2002 році на шостому курсі медичної академії.
У дев’яностих роках американською державною аґенцією з міжнародного розвитку USAID була створена програма стажувань для українських та російських студентів-медиків. Наступні декілька років після її завершення організацією та фінансуванням опікувалася українська громада Рочестера. Моє стажування було профінансовано Рочестерською українською федеральною кредитною спілкою та українською громадою США через фонд Ukrainian Medical Fellowship Program, що адмініструвалася через громадську організацію Rochester Ukrainian Group.
Результатом участі у цій програмі для мене став не просто американський клінічний досвід, а не менше, як зміна світогляду.
По-перше, відбір проводився за американськими стандартами, що давали рівні шанси учасникам. На початку реакція більшості знайомих, коли вони дізнавалися про конкурс, впевнено казали: “А хто ще братиме участь? Чи будуть професорські діти? Так? А, ну тоді тобі навіть сподіватися не варто. Не марнуй часу”. Результат показав, що при правильній організації в Україні можливо провести неупереджений відбір.
По-друге, три місяці в американському середовищі показали: медицина може бути інакшою. Це надало мені колосальної енергії, змінило погляди на життєві можливості та мотивувало до пошуку кар’єрного шляху, що привів туди, де я є зараз.
І найголовніше: я побачив, як зусилля невеликої групи цілеспрямованих, мотивованих та енергійних людей можуть змінювати нашу країну на краще.
Про відбір учасників
Конкурс складався з кількох частин. До нього допускалися лише ті, хто опинився в найвищих 2% в іспиті Крок-1 з усієї країни. Далі, в обмежений термін потрібно було подати документи за американськими стандартами: резюме, рекомендації та personal statement. Плюс, треба було скласти іспит з англійської TOEFL. Останнім етапом була співбесіда українською та англійською мовами, де визначався рівень володіння медичною термінологією, особистість та кар’єрні плани претендентів.
Протягом існування проекту через нього щороку проходили 2-3 студенти з різних міст України. До речі, найбільша кількість учасників була з моєї рідної Дніпропетровської академії. Стажування тривало три місяці, які дозволяли пройти три-чотири ротації. Я мав один місяць у відділенні невідкладної допомоги, один — на ортопедичному сервісі, три тижні займався інфекційними хворобами та ще один — анестезіологією в кардіохірургічній операційній. Про враження від свого рівня підготовки у порівнянні з американськими студентами я двома словами написав у попередній статті про українську медичну освіту.
Організатори
Проект існував до 2005 року та був можливим завдяки невичерпній енергії та невтомній праці двох людей: доктора Наталії Шульги та доктора Марини Мруги, які курували кожен аспект від відбору претендентів, до пошуку фінансування та координації з Медичною школою Рочестера.
Доктор Шульга є науковцем-біологом з Києва. До Помаранчевої революції пані Наталія працювала асоційованим професором – дослідником в департаменті біології Університету Рочестера, а в 2005-му повернулася до Києва, де зараз є виконавчим директором неприбуткової організації Український науковий клуб та депутатом Киівради. Вона є автором фундаментальних робіт з клітинної біології та має велику кількість публікацій, включаючи найпрестижніший журнал Nature.
Доктор Мруга є лікарем-ендокринологом та працює заступником директора Центру тестування при Міністерстві охорони здоров’я. Вона є однією з тих, завдяки кому в Україні було впроваджено ліцензійні іспити Крок.
Більше про цей проект можна дізнатися за наступними посиланнями:
—
Чи була би подібна програма корисною для української медицини зараз? Так, без сумнівів: ми потребуємо лідерів з відкритим світоглядом та сучасним мисленням.
Чи можливе її відновлення? Так. Але за декількох умов:
– наявності інформації про саму таку можливість,
– організаційної та фінансової підтримки, яка може надходити як від української діаспори, так і від української сторони,
– від активної позиції українських медичних шкіл та студентів.
—
Якщо вам подобаються мої матеріали, дуже прошу: поділіться цим блогом з друзями та підпишіться на мою розсилку (у верхньому правому кутку на цій сторінці).
Я залишаю за собою право видаляти коментарі не за темою та образи.