Хто відповідає за наше здоров’я та хто мусить за нього платити

Вся вага суспільного здоров’я часто лягає на плечі медицини. При цьому рідко хто згадує про свою персональну відповідальність за власне тіло. Чи мусить держава спонукати громадян до здорового способу життя та які можливості вона має для цього?

 

Звичайно більшість людей не замислюються про стан свого здоров’я. Замість овочів ми їмо чіпси та заїдаємо вермишеллю, палимо цигарки та ігноруємо фізичні вправи. Дивлячись у дзеркало, ми переконуємо себе, що кілька зайвих кілограмів — не проблема. Хронічні захворювання, ризик раку та смерть стосуються когось іншого. А якщо і мене, то у віддаленому майбутньому.

Середньостатистична людина починає замислюватися про своє здоров’я у трьох випадках:
– коли болить;
– коли постає страх смерті або каліцтва;
– коли доводиться сплачувати за лікування.

Відомо, що підвищення ціни на цигарки є найдієвішим способом зменшити кількість курців. Але як змусити людей контролювати свій тиск та рівень ліпідів? Як змусити занятися фізкультурою, знизити вагу та зробити вакцинацію від грипу? А тим більше, пройти мамографію та колоноскопію. Я впевнений у тому, що відповідю є платна медицина, бо вона надає додатковий важіль впливу на поведінку громадян.

Нам треба позбутися ілюзій та усвідомити, що ми не є раціональними істотами. Нашою поведінкою керують внутрішні бажання, прагнення комфорту, ленощі. Змінити свої звички на здорові вимагає неабияких зусиль, і зовнішня допомога у цьому може бути дуже доречною. Нам всім потрібен додатковий поштовх, аби почати рух у правильному напрямку. Якщо ви у цьому не переконані, раджу прочитати книгу нобелевського лауреата Денні Канемана Thinking, Fast and Slow.

Яким чином на наше здоров’я впливає безплатна медицина?
Уявімо на хвилину, що держава зобов’язалася безкоштовно забезпечити кожного автомобілем. І на додачу, ще взялася провадити безкоштовний ремонт, а за необхідності просто змінювати стару машину на нову. Не складно уявити, що жодна економіка світу не здатна забезпечити таку чудову ініціативу. Але найгіршим було б навіть інше: за можливості отримати річ безкоштовно, люди втратили б будь-яку відповідальність за утримання машини у належному стані. Чи наше тіло чимось відрізняється від безкоштовної машини? “Я користуюся ним, як схочу, не переймаюся його утриманням, а плату за ремонт покладаю на суспільство.

Отже, яким чином може виглядати модель платної медицини, в якій відповідальність за здоров’я громадян покладається на них самих?
– По-перше, кожен має сплачувати медичну страховку, аби наочно бачити витрати на своє здоров’я.
– По-друге, ціна страховки мусить бути прив’язана до здорового способу життя.

Як приклад, клініка Клівленда видає своїм співробітникам крокоміри, та надає їм знижку на страховку за умови певної кількості кроків на день. Те саме можна робити і з іншими показниками здоров’я: відмова від паління, контроль кров’яного тиску, маси тіла, ліпідів та глюкози крові, вакцінації, профілактичних оглядів, включаючи такі неприємні, але важливі мамографію та колоноскопію дозволять зменшити витрати на страховку.

Отже, страховка є не просто способом фінансування, а і стимулом для здорового способу життя та переорієнтації медицини з лікувальної та профілактичну. При цій моделі у виграші залишаються і громадяни через покращення здоров’я, і держава, яка заощаджує у підсумку: колоноскопія і колектомія коштують дешевше, ніж хіміотерапія.

Звичайно, також необхідно проводити освітні заходи та пропаганду здорового способу життя. Проте неодноразово доведено, що будь-які знання працюють значно краще разом з фінансовими стимулами. Існує велика кількість інформації стосовно подібних впливів на поведінку людини. Можу порекомендувати дуже дотепну книгу з відділу економіки Чиказького університету Nudge та їхній безкоштовний веб сайт.

 

 

Orthopaedic Spine Surgeon

Український лікар з Дніпропетровська, який отримав додаткове тренування у Сполучених Штатах і зараз працює спинальним хірургом у приватній практиці в Техасі.

Я залишаю за собою право видаляти коментарі не за темою та образи.

  • Yevgeniya Vasylenko

    І дійсно, країни з високим рівнем медицини (США, Австалія, Нідерланди, Швейцарія, Німеччина) – саме ті, де здебыльшого страхова медицина.

  • Анатолій АНЧИШКІН

    По-перше, здоров’я це не тільки, і не стільки здоровий спосіб життя. Якби це було так, то нащо клопіт за екологію і забруднення довкілля, нащо безпечні харчі та умови праці (навчання, виховання тощо)? По-друге, страхування це добре, проте не всі можуть собі дозволити, а, наприклад, хто має вроджені та генетичні вади, того ніхто не буде страхувати. І останнє, ваша пропозиція дуже близька багатьом у нас, хто робить прибуток на всьому, а ще можливість і на хворобах. Дивно інше, ви, хто працює в багатій країні з найдорожчою і малоефективною медициною, пропонуєте таку модель не багатій країні.

    • Sergiy Nesterenko

      Дякую за коментар! Погоджуюся, але не з усім.
      1. Згоден, не лише спосіб життя впливає на здоров’я. Проте від самої людини також багато чого залежить: рівень фізичної активності, дієта, шкідливі звички.
      2. Звичайно, важко знайти ідеальну модель фінансування. Але, чи вам подобається нинішня українська модель? Якщо ні, то які ви маєте пропозиції? З кожного правила є виключення. Вроджені вади – одне з них. Згоден, що подібні деталі потрібно обговорювати. Я їх уникаю, намагаючись довести головну думку.
      3. Згоден з тим, що американська модель при всіх своїх перевагах не є найкращою. Саме тому я проти сліпого її копіювання. Страхова модель є не лише у Штатах.

      З інтерпретацією книги Канемана мушу не погодитися. Людина – “іраціональна істота” у прийнятті багатьох (звичайно не всіх) рішень. І ви, і я, і всі навколо нас. Пропоную послухати самого Канемана: http://youtu.be/Yb5kh6KqHfE

  • Анатолій АНЧИШКІН

    Дякую за розуміння!
    1. Безперечно
    2. Так, “Звичайно, важко знайти ідеальну модель фінансування”, особливо коли реалії, як в Україні. Дехто каже, що медицина=корупція, це зараз у нас, то певно будь-які пропозиції сьогодні спіткаються через це.
    Щодо Д.Канемана, на жаль не володію англійською а субтитрів крім англійської немає, але впевнений, що він і тут не стверджує, що “Людина – “іраціональна істота”. Наприклад, у відомій статті навіть такий термін, ірраціональний, не вживається – Канеман Д., Тверски А. Рациональный выбор, ценности и фреймы // Психологический журнал. – 2003. – Т. 24. – № 4. – С. 31-42. (є у мережі електронна версія).

    Дякую вас за публікації – корисно і цікаво.

    • Sergiy Nesterenko

      Гаразд. Впевнений, що ви не заперечуватимете той факт, що велика частка рішень приймається на підсвідомому рівні? (перша система за Канеманом – швидка, автоматична, емоційна) Чи є цей рівень раціональним?
      Повертаючися до розмови про медицину, дуже важливим є розуміння того, що на прийняття рішень впливають безліч підсвідомих факторів: чи людина куплятиме яблоки замість чіпсів, чи згодиться бути донором, чи слідуватиме порадам лікаря.

      Саме про це і йдеться: деякі фактори (часто підсвідомі) можуть підштовхувати людей до прийняття правильних рішень. І це треба враховувати при реформі медицини. Фінансовий фактор – один з найвпливовіших.