Лікарі мусять отримувати гідну заробітну плату, що є не просто бажаним результатом медичної реформи, а передумовою її успіху. У цьому дописі я не збираюся давати рецепти, яким чином досягти підвищення зарплати, але хочу ще раз акцентувати на критичній важливості цієї мети.
![](https://i0.wp.com/sergiynesterenko.com/wp-content/uploads/2014/08/Fotolia_53141259_M.jpg?fit=760%2C554&ssl=1)
Дивно навіть доводити той факт, що для якісної роботи працівник мусить отримувати адекватну винагороду. Проте у нашому суспільстві склалося певне сором’язливе ставлення до питання лікарських зарплат. Навіть більше: в уяві homo soveticus дуже глибоко засіла впевненість у тому, що “люди йдуть працювати в медицину не за грошима” або “вони і так харабі беруть — навіщо їм підвищувати зарплату?”.
Я стверджую, що висока легальна оплата праці лікаря є не лише сором’язливим побажанням — вона є критичною та базовою умовою подальшого розвитку медичного галузі.
П’ять причин, чому гідна офіційна зарплата є критично важливою:
– дозволяє прибрати гроші зі спілкування лікаря із пацієнтом;
– дозволяє лікарю зосередитися лише на роботі та самовдосконаленні;
– відкриває творчий бік особистості, що є передумовою та запорукою бурхливого розвитку медицини;
– підвищує рівень відповідальності лікаря за свою роботу;
– виводить з податкової тіні та полегшує регулювання галузі.
Відносини з пацієнтами:
Якщо ви працюєте в українській медицині, то напевно знаєте, що першою думкою голодного лікаря при зустрічі з пацієнтом є “скільки він зможе мені заплатити?”. Лише після цього слідує “як я можу йому допомогти?”. Оцінити перевагу гідної зарплати я зміг лише в американскій резидентурі, коли одного дня зрозумів, що нарешті позбувся цієї рефлекторної думки. Тоді мене вразило: “Боже, сьогодні я і на хвилину не замислився, скільки грошей я отримаю від пацієнта!” — нарешті я почав думати в першу чергу і лише про те, чим допомогти цій людині.
Самовдосконалення лікаря:
Знаєте, чим в Україні я займався після роботи, аби прогодувати сім’ю? Викладав англійську. Так, можна було працювати ближче до медицини: виготовляти ортопедичні устілки, робити масаж, торгувати в аптеці, але це не мало б жодної відмінності. Хірург має займатися однією та лише однією справою — хірургією, що включає операції та амбулаторний прийом. Якщо лікар мусить займатися будь-чим іншим, окрім медицини, це є марнуванням часу.
Творчий підхід до роботи:
Окрім відсутності часу на навчання, за нестачі матеріальних стимулів у лікаря зникає навіть бажання рухатися вперед: “А для чого, коли ці пориви не призводять до покращення мого життя?”.
Рівень відповідальності:
Відома думка, що професіоналом може вважатися тільки той, хто отримує за свою роботу винагороду. Чому так? Моя інтерпретація полягає в тому, що матеріальна компенсація підвищує рівень відповідальності за результат. Просто поспостерігайте за собою: коли ваші результати кращі — коли робота зроблена за просто так, або за плату?
Згадайте Езопову казку про гуску, що несла золоті яйця. Бажаючи отримати все золото одразу, хазяїн зарізав гуску та залишився ні з чим. Так само і в медицині: аби продовжувати отримувати золото (результати праці) гуску треба годувати, а лікарю — платити.
—
Споріднений допис: Про українську медичну освіту
—
Якщо вам подобаються мої матеріали, будь ласка, підпишіться на електронну розсилку у правому верхньому кутку.
Я залишаю за собою право видаляти коментарі не за темою та образи.