15 квітня є особливою датою у календарі американців — у цей день спливає термін сплати податків. Чим американська податкова система відрізняється від української та яким чином вона впливає на життя у Штатах? 

Сьогодні я хочу торкнутися немедичної теми, яка великою мірою пояснює ставлення американців до держави та бачення свого місця у ній. Двома словами, завдяки тому, як працюють податки, рядовий американець знає: “Я фінансую цю систему, тому не дозволю нікому зловживати нею”.

На відміну від України, де податки сплачуються працедавцем, а працівники інколи навіть не здогадуються про їхнє існування (у спілкуванні завжди називається зарплата “чистими”), кожен американець відчуває цей аспект держави на собі. Щомісяця, перераховуючи зарплату, він розуміє, що отримав приблизно на 40% менше, ніж сума, на яку він очікував. Наприклад, якщо медичні резиденти у середньому мають зарплату у 50 тисяч доларів на рік, насправді вони отримують в кишеню близько 30 тис.

Щороку, до п’ятнадцятого квітня, кожен мешканець США має “закрити” податки за минулий рік. Напевно саме через необхідність займатися цим щороку, люди у США звичайно згадують річну, а не місячну зарплату, до того ж використовуючи цифру “брудними” грошима, до оподаткування. Таким чином легше усвідомити, яку частку ти сплачуєш державі.  Але мова піде не про відсоток, а про психологічне сприйняття податків громадянами

Як це працює

Процес оформлення податків виглядає наступним чином. На початку року людина подає форму, в якій вказані його особисте становище: чи він є одруженим, чи має дітей, якого розміру зарплату отримує. Від цього залежатиме, скільки податків з нього зніматимуть протягом року. Наступного січня та до середини квітня кожен мусить подати податкову декларацію. У цьому документі вказуєтья додаткова інформація про рік, що минув, яка визначатиме остаточну кількість податків. Серед факторів, що впливають на кінцеву суму, є витрати на навчання та ведення бізнесу, народження дитини, придбання нового будинку або машини. Держава зменшує або прибирає податки з тих видів діяльності, які вона хоче стимулювати.

Більшість американців не у захваті від описаної процедури. Навіть у високотехнологічних Штатах цей процес є досі заплутаним. Все розраховується за допомогою складних алгоритмів, у чому допомагають комп’ютерні програми або ціла армія податкових бухгалтерів. Це можна робити або самотужки, або наймати спеціальних людей, та навіть за наявності допомоги від інших, вам все одно доведеться пригадувати всі витрати та збирати чеки протягом року.

Вплив на стусунки громадян і держави

В той же час в Україні громадяни не зобов’язані самі піклуватися про податки — за них це робить працедавець. Напевно, американці позаздрили б такій “чудовій” системі: не треба щороку збирати документи, витрачати час та гроші. Проте ця перевага є оманливою, якщо врахувати, який вплив податкова система має на життя всієї країни та кожного окремого громадянина. Мова йде не лише про надходження до бюджету, а швидше про встановлення відносин між державою та громадянами.

Я не бачив досліджень з цієї теми, але можу поділитися власними спостереженнями. Коли замість очікуваних 50 тисяч на руки отримуєш 30, без сумнівів з’являється питання: “а де поділися гроші, які я заробляв протягом року? На що витрачаються мої гроші?”. Рівень толерантності до корупції драматично знижується. Державний бюджет перетворюється з якоїсь абстрактної купи грошей, яка з’явилася невідомо звідки, на цілком конкретний об’єкт — мої гроші.

Коли в американьских фільмах ми чуємо затертий вираз про “гроші платників податків”, складно до кінція усвідомити, наскільки важливим фактором державної політики це є у США. Працюючі американці справді сприймають бюджетні кошти, як свої – “це і є ті сорок відсотків, які я не доотримував щомісяця”. На мою думку, у цьому полягає одна з принципових відмінностей ставлення громадян до держави в Україні та США. Бюджет обох країн великою мірою формується з однакового джерела — від власних громадян, але в Україні люди цього просто не усвідомлюють. Нам потрібно зрозуміти: податки є важливим фактором формування громадянської позиції.

Звичайно, аби зробити систему сплати податків ефективною та мінімально болісною, потрібна дуже добре відпрацьована та високотехнологічна система. Було б неприпустимо змушувати громадян стояти у чергах в податковій в той час, коли в Штатах все робиться через інтернет та звичайну пошту. Проте розуміння самого факту прозорості само собою вже є важливим. Для початку треба роз’яснити людям, що їхня справжня зарплата є значно вищою, та що вони щомісяця платять державі.

Успішна держава не можлива без активних громадян, а добре розуміння громадянами власної ролі (не в останню чергу через сплату податків) є передумовою цієї активної позиції.