Напевно багато з українців чули про американську медичну реформу, яка розпочалася з приходом Обами у Білий Дім. Два роки по тому, 2010-го, Сенат Сполучених Штатів прийняв закон, відомий як Акт про Доступну Допомогу, Affordable Care Act (ACA). Неформально цей закон називають Obamacare.

Навколо цього закону ведеться багато дискусій, його оточують протиріччя та непорозуміння. Не претендуючи на глибокий аналіз, постараюся великими мазками змалювати загальну картину.

Отже, дозвольте зупинитися на наступних моментах:
– проблеми американської медичної системи та передумови реформи;
– зміни, запропоновані законом;
– причини занепокоєння лікарів.

Передумови реформи.

Першою проблемою американської медицини є дороге страхування.
Всім відомі жахливі історії про ціни в американській охороні здоров’я. Людині без страховки доводиться сплачувати за неї із власної кишені, що для більшості унеможливлює отримання навіть елементарної допомоги. Справжньою проблемою є те, що незастраховані складають 15 відсотків населення (50 міліонів людей). У разі виникнення невідкладних станів, вони все одно отримують допомогу, проте сплачують за неї інші — бюджет лікарні та ті, хто сплачує податки.

Другою величезною проблемою є економічні витрати на медицину. Вони сягають 17 відсотків американської економіки та лягають непідйомним тягарем на бюджет.

Тож, метою реформи було та залишається:
1. зробити медичну допомогу більш доступною для громадян
2. зменшити витрати на медицину.

Запропоновані зміни.

Аби полегшити громадянам доступ до страхування, було створено цілий ряд нових дешевших полісів. Також полегшився процес вибору та придбання страховки на державному сайті.

Разом з таким пряником додається і хлист: страхування є обов’язковим; незастраховані громадяни мусять сплачувати підвищені податки.

З’явилися нові вимоги до роботодавців: тепер вони мають покривати більший відсоток витрат на страхування своїх працівників.

Аби зменшити витрати на медицину, змінюється сама філософія оплати за послуги. Тепер більше уваги приділятиметься не самому лікуванню, а його результатам. Створюється система обліку шляхом обов’язкового використання електронної історії хвороби та відстеження результатів лікування у відповідних базах даних. Певні ускладнення (наприклад, нагноєння операційної рани) не покриватимуться страховкою та стануть фінансовою відповідальністю лікарень.

Чудовим прикладом способу оцінки результатів лікування є електронна система PROMIS, створена Національним Інститутом Здоров’я. Описання цього інструменту вимагає окремої теми. Зараз я просто раджу вам зайти на їхній сайт та ознайомитися з рівнем сучасних інформаційних технологій в медицині, які є феноменальними(!).

Невдоволення.

Здавалося б, хто міг би бути незадоволеним такими чудовими починаннями? Well… Кожен герой має свою темну сторону. Мінімум три гравці не є дуже щасливими від цих перетворень: лікарі, медичні центри та працедавці.

Проблемою лікарів є зниження виплат з боку страхових компаній, що позначається на їхнії зарплатах. Аби компенсувати втрати вони будуть вимушені дивитися більше пацієнтів, що напевно погіршить рівень сервісу та збільшить кількість помилок. Це може призвести до зниження якості медичних послуг. Додатково, підвищення вимог до медичної документації, потребує від досвічених лікарів змінити добре відпрацьовану роками рутину. Все більше людей лякають одне одного страхіттями соціалістичної медицини: злиднями-лікарями та довжелезними чергами перед своїми кабінетами.

Медичні центри разом із зниженням виплат страховщиками стикаються з вимогою витрачати додаткові кошти на комп’ютерні історії хвороби та бази даних. Ця хиба компенсується тим, що федеральний уряд доплачуватиме медичним практикам за виконання цих умов. Іншою проблемою для лікарень є відмова оплати за ускладнення, багато з яких просто неможливо уникнути.

На працедавців навалюється додатковий тягар виплат за медичну страховку працівників. Непередбачуваним наслідком цього правила стала тенденція, коли деякі компанії приймають на роботу більше працівників із частковою зайнятістю, за яких не потрібно сплачувати страховку. Тож, деякі ініціативи можуть призвести навіть до збільшення кількості незастрахованих.

—–

Отже, які висновки з цієї історії може зробити для себе Україна?
По-перше, не ми єдині переймаємося перетвореннями в медичній сфері. Тож, досвід інших потрібно брати до уваги.
По-друге, будь-які зміни завжди є неоднозначними та стикаються з величезним опором незадоволених або просто переляканих громадян. Тому починаючи серйозні реформи потрібно усвідовлювати, з якого роду спротивом матимеш справу.

P.S.
Я буду вдячний своїм друзям, американським українським лікарям, якби вони долучилися до цієї дискусії.
Якою є ваша інтерпретація американської реформи? У чому ви бачите її переваги та недоліки? Які висноски з цього досвідо може для себе зробити Україна? Будь ласка, залишайте коментарі.