Структура наукового процесу у США має багато відмінностей від Україні. Наведу тут лише три: (1) етичне та гуманне ставлення до об’єкту досліджень, (2) повага до співавторів та (3) процес рецензування статей.

1. Етична поведінка є обов’язком кожного, хто робить дослідження на людях. Перед тим, як ви починаєте свій проект, у США дослідник мусить отримати згоду так званого IRB (Institutional Review Board) — комітету, який оцінює етичну складову протоколу. Кожен академічний центр має свій IRB.

Більше того, від проектів, що використовують лабораторних тварин, вимагать гуманного поводження з ними. Дослідник має використовувати найменшу потрібну кількість тварин, використовувати адекватну анестезію під час процедур та забою. Все це регулюється окремим комітетом, відомим під назвою IACUC (Institutinoal Animal Care and Use Committee).

Більше про IRB ви можете прочитати за цим посиланням, про IACUC — тут.

2. Повага  до співавторів є другою важливою характеристикою наукового процесу в Америці. Керівник проекту, так званий PI (principal investigator), звичайно є досвідченою та заслуженою людиною, яка допомагає підлеглим просуватися по кар’єрі. Тому звичайно саме підлеглі посідають перші місця у списку авторів, в той час, коли ім’я професора знаходиться в кінці. Це стало настільки розповсюдженою практикою, що люди звичайно сприймають останнє ім’я в списку, як керівника. Це дуже відрізняється від української академічної традиції, чи не так?

3. Рецензія статей (peer review).

Все частіше в американських наукових колах лунає занепокоєння якістю публікацій. Відоме висловлювання британського прем’єр-міністра Дізраелі “Є брехня, є погана брехня, а є статистика” відносно науки означає, що маніпулювання даними дозволяє отримати будь-який результат та довести що завгодно.

В цій ситуації контроль якості досліджень є найважливішим завданням. На відміну від українських журналів, в яких можна надрукувати будь-що, в штатівських виданнях вашу статтю уважно проаналізують три анонімних рецензенти, які при найменших доріканнях не приймуть її до друку. Кількість поданих на публікацію статей в США є величезною. Тож проблем з наповненням журнали не мають.

Звичайно, якість можна проконтролювати лише певною мірою. Але, все одно, вона тут є незрівняно вищою від українських досліджень.

—

Навіть у Штатах існує багато нарікань на рівень наукової інформації. Тим не менше, завдяки прозорому, зрозумілому та етичному процесу вона є значно надійнішою, ніж те, що видається у більшості наших вітчизняних журналів.

Як з цього може скористатися Україна? Ми мусимо спонукати наших науковців отримувати західний досвід через стажування в іноземних лабораторіях, публікацію в журналах та участь в західних конференціях. Наукові досягнення мають оцінюватися через інтекс цитування.