Медична освіта не має закінчуватися разом з отриманням диплому. Лікар мусить підвищувати кваліфікацію протягом усього життя, а добре організована система — цьому сприяти. Яким чином це працює у США?

У Сполучених Штатах постійно діє величезна кількість навчальних курсів та конференцій, що знайомлять американських лікарів з останніми науковими результатами та новітніми технологіями. Більшість з курсів після закінчення пропонують бали, відомі під назвою CME credits. Сама назва СME, Continuous Medical Education, підкреслює, що освіта лікарів є безперервною, а не обмежується курсами кожні п’ять років.

Звичайно більшість лікарів прагнуть покращення своїх знань та вмінь. Проте інколи важко взяти вихідний, аби полетіти через всю країну в інший штат для проходження одно- або дводенних курсів. Тож, добре організовані американці вибудували систему, що є запорукою відвідування лікарями навчальних курсів та спонукає до набуття нових знань. Вся система побудована на тому, що для отримання та підтримування медичної ліцензії та сертифікату лікар має щороку заробляти певну кількість балів СМЕ. Пропоную поглянути на цей аспект американської медицини. Чим є ліцензія та сертифікат?

Ліцензія видається медичною радою певного штату та покликана контролювати роботу лікарів. Без неї не можливо працювати — це є кримінальним злочином. Для отримання ліцензії лікар має довести, що він пройшов відповідне навчання (як мінімум, медичну школу та резидентуру) та не має станів, що можуть становити загрози пацієнтам (захворювань, залежностей та кримінальної історії). Деякі штати (наприклад Техас) такох вимогають складення іспиту з юридичних знань.

На відміну від кваліфікаційних категорій, що існують в Україні з радянських часів, американська медицина використовує сертифікацію (Board Certification). Вона не є обов’язковою для роботи лікарем, але є ознакою його найвищої кваліфікації. Великою мірою сертифікат є маркетинговим інструментом. Проте загальна культура в американській медицині підштовхує кожного лікаря до його отримання, що вимагає складання дуже складного іспиту, який потрібно повторювати кожні десять років.

Ліцензія не є окремою для різних спеціальностей, але кожна спеціальність має окрему Раду для сертифікації (наприклад, American Board of Orthopaedic Surgery).  Натомість, кожен штат вимагає окремої ліцензії, в той час, коли сертифікація є єдиною для всієї країни.

Більше про сертифікацію можна дізнатися на сайті Американської Ради Медичних Спеціальностей, American Board of Medical Specialties. Сайт медичної ради Техасу дає вичерпну інформацію стосовно медичної ліцензії.

Яким є висновок з цієї історії для України?

Не зважаючи на розповсюджене твердження, що наші лікарі є найкращими у світі, ми добре розуміємо, що якість підготовки багатьої з них не є задовільною. Плюс, навіть найкращі лікарі без додаткової освіти починають спиратися у своїй практиці більше на власний досвід, а не результати об’єктивних досліджень.

Потрібна система, яка стимулювала би лікарів до отримання нових знань та дозволяла пацієнтам обирати найкваліфікованіших фахівців.

Звичайно, ідеальна система вибудовується роками, проте перші кроки можна зробити вже зараз. Рівень підготовки лікарів можна прив’язати до їхньої зарплати чи можливості вести приватну практику: хочеш отримати ліцензію на приватний прийом, мусиш скласти складний іспит, не дивлячись, чи ти є досвідченим відомим хірургом, чи професором.

—

Якщо вам подобаються мої матеріали, будь ласка, підписуйтеся на розсилку, заповнивши форму у правому верхньому кутку.