Що змусило мене шукати додаткової медичної підготовки за кордоном та чому я обрав США

Відповід на це питання не є такою простою, як видається декому. Моєю метою не було поїхати “за бугор хоч в багажі, хоч тушкою. Я справді довго та боляче дозрівав до цього рішення.

Що ж у підсумку змусило мене почати серйозно шукати закордонного досвіду? Відповідь: відсутність перспектив на гідне життя в українській медицині: фінансової стабільності та професійного зростання. В один момент переді мною постав вибір: або жити в Україні та йти з медицини, або залишатися лікарем та їхати за кордон. Я обрав друге.

Розуміння того, що мені знадобиться додаткова освіта за кордоном, прийшла на останніх курсах в академії. Уявлення про реальне життя в медицині тоді ще не було – воно прийшло трохи згодом. У мене були чудові вчителі та керівники, яким я безмежно вдячний, але навіть вони не в змозі протистояти хибній системі. Не вдаватимуся поки що в подробиці, але після шести років в академії, півтора – в інтернатурі та двох в клінічній ординатурі я все ще не відчував себе підготовленим на належному світовому рівні. Тому я навіть не розглядав можливості роботи в приватній практиці – аби щось пропонувати людям, ти мусиш мати найкращу підготовку.  

Отже, одним з перших постало питання “куди їхати?”. Навіть при близкості Європи, я вирішив розглядати лише англомовні країни. Англійська є професійною мовою науковців майже у всіх цивілізованих країнах. Якщо хочеш займатися наукою, можна їхати будь-де, хоч у Фінляднію, щоч в Японію. Але для лікаря важливо розмовляти з пацієнтами їхньою мовою. Тому коло звузилося до Великої Британії, Ірландії, Нової Зеландії, Австралії, Канади та, звичайно, США.

Чому я зупинився на Штатах – три причини:
– найбільш прямий та зрозумілий процес потрапляння до резидентури;
– відсутність якогось унікального процесу для іноземців – мусиш скласти ті самі іспити і вступати до резидентури на загальних з американцями умовах;
– та, найголовніше, безсумнівно найкраща в світі біо-медична наука і, як з’ясувалося пізнише, дуже колегіальні відносини та зрозумілий шлях просування по кар’єрі.

Вже під час читання інтернет-форумів склалося враження, яке пізніше підтвердилося власним досвідом, що процес просування по кар’єрі є менш політизованим, ніж в інших країнах. В Британії, аби стати практикуючим хірургом, вам треба бути ледь не родичем королеви. В Штатах людина “з низів” може добитися багато чого лише своєю наполегливою працею.

Таким був мій процес прийняття рішення де саме продовжувати освіту. Цей шлях є не єдиним. В інших країнах є чудові можливості. Наприклад, в період мого захвату хірургією верхньої кінцівки я подавав заяву на вступ до клінічної ординатури в Австралії та шукав позиції в інших країнах. Так сталося, що знайшов наукову позицію в одній з найвідоміших американських лабораторій, що визначило мій шлях. Проте, порівнюючи різні можливості зараз, ще раз перконуюся, що зірки допомогли мені зробити правильний вибір.

Orthopaedic Spine Surgeon

Український лікар з Дніпропетровська, який отримав додаткове тренування у Сполучених Штатах і зараз працює спинальним хірургом у приватній практиці в Техасі.

Я залишаю за собою право видаляти коментарі не за темою та образи.

  • Костя Романів

    В якій академії ви навчались в Україні?

  • Sergiy Nesterenko

    у Дніпропетровську

  • Alexander Shumeyko

    Пане Сергію, за можливості зробіть допис з Вашими думками стосовно медичної освіти в Україні

    • Sergiy Nesterenko

      Дякую за коментар. Саме над цим дописом зараз працюю.

  • Peter Martynov

    Пане Сергію. Випадкова знайшов ваш блог. Я сам, український лікар, який практикував як в Україні так і за кордоном (Гренада). Ще з часів старших курсів медуніверу мріяв поступити на стажування до резидентури. З 2011 року почав готуватися і здавати єкзамени. Читаю цю статтю із вашою мотивацією до виїзду в Америку і повністю бачу дзеркальне відображення моїх думок з цього приводу. Хочеться бути спеціалістом світового рівня, на жаль в Україні цього не досягти. Наразі, вже поздавав всі Степи, включаючи Step 3. Маю деякі рекомендаційні листи від кандських лікарів, і навіть від американського. Маю невеличкий сlinical experience у вигляді observership у американському госпіталі, хоча розумію що цього недостатньо. У вересні планую відсилати applications на residency programs по всій америці на family medicine and internal medicine. Розумію, ви як спеціаліст дуже зайнята людина, але буду дуже радий якщо дасьте будь-які поради щодо того процесу (трохи з ним в загальному знайомий, але можливо є якісь hints, які б стали в пригоді) або взагалі будь-які поради.

    • Sergiy Nesterenko

      В двох словах, спираючись на мій досвід, крім степів потрібні зв’язки серед американських лікарів. Найкращий шлях, як на мене, – через науку. Ось я описав свій досвід пошуку наукової позиції: http://sergiynesterenko.com/?p=118
      Окремо також планую зробити пост про пошук роботи для українських лікарів у Штатах.